Хіба не чути, як голосять дзвони

На всіх святинях України?!

Нам обіцяють, дурять і цькують.

Щоб знову пхнути на коліна.

Хіба це не ганьба, як вибрані з народу.

Міняють совість на тверду валюту.

А Україна знову сирота

По милостиню простягає руку.

Їх обираємо, стають глухі, сліпі.

Нема ні совісті ні честі.

Закони їхні беззаконням тхнуть.

А душу зігріва мандат в кишенці

Загляньте в душу.

Не грішіть словами.

Ми всі під Богом, ви і ми

І серед хаосу і блуду

Важливо залишитися Людьми.

Татьяна Грицак