Любов це велике чудо,

Це спрага і вічна повінь.

Коли твою сонну душу

Світлом, теплом наповнить.

Любов це бджолине жало

Так ніжно і боляче вкусить,

Закрутить тебе, заморочить,

З обіймів своїх не відпустить.

Любов це безмежний Всесвіт,

Це мертва, жива вода.

Це радість, це смуток і сльози

Від неї рятунку нема.

Любов це нектар і отрута,

Без неї життя не життя.

Це землетрус, повнолуння

І дійство без каяття.

Любов це світанок і мряка,

І в серці болюча рана.

Це віра безмежна і чиста,

І жовчю наповнена зрада.

Хто не любив до нестями

Цю велич не зрозуміє.

Дай, Боже, хоча би миттєво

Любові жагу пережити.

Татьяна Грицак